Олег Скрипка -
для багатьох символ сучасної української культури. Чи усвідомлюєте ви свою
відповідальність?
Скажу відверто, в
Україні зараз є велика потреба в знакових постатях, які б вели за собою, і які
ніколи б не змінили цінностям нашого суспільства. Як культурним, так і
соціальним. І глядач надає творчим людям ще й соціальну функцію. У такому плані
я відчуваю за собою відповідальність. Я - рокер. Маю безліч фото на сцені і в побуті. І з них у вишиванках,
може, відсотків 10. А якщо поглянути в інтернеті - там гуляє моїх фото в
національному одязі більше половини. Це означає, що є велика потреба
суспільства в патріотичному образі. Це, безумовно, добре, але це означає, що
люди самі створюють стереотип. І мені вже потрібно вирішувати, якою має бути
моя «Країна мрiй», такою як я її бачу, або такою, як диктують обставини.
Що вважаєте своїм найбільшим досягненням?
Це - моя творчість, і
в першу чергу з репертуаром гурту ВВ. Ми свого часу зробили прорив з
українською, україномовною рок-музикою. Власне, тоді рок-музика була сильно
пов'язана з соціальними процесами, розвалом Союзу і початком Незалежності. На
сьогоднішній день ми маємо багато чудової української рок-музики. І свого часу
ми підбурювали «молодняк» на творчий пошук. Колись на розігріві у нас починали
в Москві групи Ленінград і Ляпис Трубецкой, в Україні Океан Ельзи, в Нью-Йорку
- Gogol Bordello. І здорово спостерігати, що рокерська справа має розвиток і
стає ще більш цікавою.
У мене взагалі часто запитують «Як стати успішним?». Мені здається, сама мета «стати успішним» - беззмістовна. Для того, щоб стати успішним, необхідно займатися улюбленою справою. Я часто спостерігаю за успішними в музичній сфері людьми і можу сказати, що талант іноді стоїть лише на другому місці на шляху до успіху. На першому ж - мотивація і постійна робота. Що більше мотивації - тим більше результат.
А з чого все починалося?
Все почалося з Первинного Вибуху. А якщо серйозно, я, навіть, не пам'ятаю. Скільки себе згадую, мені завжди хотілося співати. Після школи я пішов до технічного вузу і хотів бути вченим, але музика завжди була поруч. Коли мені виповнилося десь 25 років, я нарешті зрозумів, що насправді хочу бути музикантом. Я просто вчасно зрозумів, що моє покликання - це музика.
Ви часто подорожуєте, що відчуваєте по поверненню в Україну після світових турне?
Чим більше подорожуєш, тим краще помічаєш те, що добре вдома. Наприклад, наша кухня. На Заході все більше стають популярними натуральні продукти, в той час як ми їх поки ще не втратили. У нас поки багато хто готує вдома, в Європі таке трапляється рідше. Тому завжди беру з собою в поїздки трав'яний чай маминого збору. Це шматочок домашнього затишку, який завжди зі мною. А ще в багатьох країнах є те, чого, безумовно, мені хотілося б для України. Особливо мені подобаються країни, де поєднуються шанування традицій і досягнення сучасних технологій. В цьому плані прекрасні скандинавські і азіатські країни. Я б хотів, щоб в Україні було щось подібне. Щоб ми добре знали свої традиції і рухали суспільство вперед. Сьогодні мені дуже подобається, як українці адаптують традиційний одяг в сучасний світ, і українська вишиванка стала світовим трендом. Також мені дуже подобається, як модернізується українська музика. Наш етнічний мелос прекрасно поєднується з рок і електронним звучанням.
Який концерт найбільше запам'ятався? Чому?
Зараз згадую, якось виступали в США, нас прийшли послухати представники діаспори, але були і американці, які ніколи не чули української музики. Після виступу підійшло пару ковбоїв, сфотографувалися і з натхненням вигукнули «It`s a real rock n roll!». Це відчуття, коли приїжджаєш на виступ на інший континент, і там поважають твою творчість. Взагалі для мене немає «проходящих» виступів. Кожен концерт приносить щось нове. З кожним виступом з'являються нові відчуття і спогади. Я часто подорожую, тому мені комфортно скрізь. У кожному місті і в кожній країні я зустрічаю прекрасних людей, знаходжу друзів, бачу красиві пейзажі. Насправді мені всюди добре.
Де Ви відчуваєте себе дома?
Я так часто подорожую, що мені комфортно везде. У кожному місті і в кожній страні я зустрічаю прекрасних людей, находжу друзів, вижу красиві пейзажі. На самому деле мені везде добре.
Які традиції у вашій родині?
Свята намагаюся зустрічати з родиною. Моє дитинство пройшло не в Україні, тому традицій я не знав. Зараз надолужую. На Різдво у нас на столі 12 страв, кутя, діти співають колядки. Іноді влаштовуємо домашні концерти. Діти обов'язково беруть участь. Звичайно, вихованням дітей в основному займається дружина - організацією навчання, гуртків і вчителів. Моя функція більш розважальна, намагаємося проводити час разом, коли я не на гастролях. Я організую спільний відпочинок і походи в кіно або на атракціони. Це дуже об'єднує. Звичайно, моя діяльність впливає на розвиток дітей. Всі вони мають досвід виступів на сцені. А ось молодшому синові я готую повноцінний сольний концерт. Думаю, він впорається. Батьківство для чоловіків - це не проста і одночасно важлива річ. Це твоє продовження, це твій поклик в майбутнє. І якщо діти продовжують твою справу, ти стаєш насправді щасливим.
Які подальші плани? Над якими проектами працюєте?
У мене зараз два основних напрямки. Перший - це творчість групи ВВ. Ми працюємо над новим альбомом і вже наступного року представляємо його в турі Україною. Кожен альбом для нас - новий експеримент. Зараз на наших сольних концертах ми вже представляємо ряд пісень з нового альбому.
Другий напрямок - це культурні події, зокрема фестиваль «Країна мрій», який переформатується в різні цікаві заходи, як «Бал Світле Бароко», «Дитячий Рок Бал», «Французьке Кабаре» та інші. Є також багато ідей. Часто до нас звертаються адміністрації міст України з пропозиціями провести регіональні фестивалі.
Чого не вистачає українському шоу-бізнесу?
Що стосується шоу-бізнесу, не знаю, а культурі не вистачає державної підтримки. І це стосується не тільки фінансових інвестицій, але і в цілому державної стратегії. Якщо немає культурної політики, музика комерціалізується. Якщо, наприклад, не встановлювати державні стандарти в харчовій промисловості, то зникне корисна натуральна їжа. Теж саме і в культурі. Завжди добре продається музика, яка добре рекламується. І коли слухач приходить на концерти почути, побачити класних артистів, насправді він спостерігає класних бізнесменів. В Україні історично ми маємо творчий потенціал і поки що слабкий менеджмент. Коли ввели квоти на українську музику, кількості її в ефірах стало значно більше, і це круто. Але тепер треба ще подбати і про якість.
Поділіться рецептом успіху.
У мене взагалі часто запитують «Як стати успішним?». Мені здається, сама мета «стати успішним» - беззмістовна. Для того, щоб стати успішним, необхідно займатися улюбленою справою. Я часто спостерігаю за успішними в музичній сфері людьми і можу сказати, що талант іноді стоїть лише на другому місці на шляху до успіху. На першому ж - мотивація і постійна робота. Що більше мотивації - тим більше результат.
Що побажаєте Україні до Дня народження?
Всім бажаю справжньої Незалежності. У своїх помислах. Судженнях. І дій - рухатися сміливо вперед. І все буде добре!
Стиль: FOBERINI
Автор Бренду: Ірина Лимаренко
Фото: Денис Груба
Продюсер: Катерина Земляна